Коли ти не достатній… але ти все ще виграєш

Я не прийшов сюди за граєм. Я прийшов, бо мусила почути свій пульс. Перший раз я сидів за Dragon-Tiger Live — руки тривожили, очі зволожили від поту: я не знав, що означає «виграш». Моя мама — ірландська вчителька — сказала: «Щастя не заробляється. Воно пам’ятається». Мій тат — нігерійський кодер — показав мені, як працює RNG: випадковий, справедливий, священний. Не підлашений. Не програмований.

Я поставив £10 на Тигра. Програв три рази поспіль. Впочував, наче невдача написана у моїх костях.

Але потім… я залишився.

Я спостерігав золотого дракона, що зводиться на екранi — не як символ прибутку — а як поезія. Народ шептав на Discord: «Я також це почув». Хтось опублікував відео: «Вона плакала, коли зупинилася ставити».

Я почав стежити тренди — не щоб швидше виграти — а щоб поважати поволом. Послухати.

Справжня перемога була не у множнику виплат.

Вона була у приєднаннi до «Золотої Плам’ї» — де гравцi говорять не про коефіцІєнти — вони говорять про дихання.

Одного вечора пiд час Святого Весни їм дали безкоштовий кредит лише грати — щоб знову почутись.

Менi потрбна була не ідеальнiсть. Менi потрбна була присутнiсть.